|
Відгуки за 1997 рік на Daewoo Nexia
Daewoo Nexia
Дистанційне відкриття багажника й бензобака працювало бездоганно, однак багажник відкривався зі скрипом. Наніс змащення - скрип зникло. У мороз відкрив із салону лючок бензобака, а от закрити не смог. Прикрив, вставивши картонку, і поїхав за радою до знавців. До знавців не доїхав, розібрався сам.
Побризкав на замикаючий штырек і в його отвір "ВД-40", після чого почув характерне клацання.
Через кілька місяців, насолоджуючись комфортною поїздкою на роботу, раптом почув неясне ревіння. Досить заінтригований цим звуком, поспішно зупинився на узбіччі. Звернув увагу на дивне положення глушителя.
Ба, так це ж резонатор відірвався, і точно посередине! Причому разом із задньою банкою так вдало завис, що витягтися його просто так, голими руками й будучи в костюмі, не представлялося можливим.
Зате він зовсім не стосувався асфальту, що дозволило мені благополучно добратися до роботи й потім повернутися додому.
Заїхав на сервіс, де добрі, усмішливі хлопці кавказької національності викликалися його заварити. Спочатку приварили резонатор, потім виявилося, що там ще багато дрібних отворів.
Далі я пошкодував про відсутність відеокамери, щоб хто-небудь із боку міг зняти це шоу. Мене за кермом авто підносили нагору на підйомнику, а досвідчений кавказець командував "Заводі"! і зірким яструбиним поглядом виглядав, де перебуває чергова дірка, після чого випливала команда
"Глухомані!" і лунало шипіння газозварювання. Обмовлюся відразу, що допомогло це всього лише на три тижні, після чого резонатор відлетів повторно, і я поміняв його на новий, заодно прикупивши й задню банку глушителя.
Після цього більше року їздив без проблем, заглядаючи під капот тільки потім, щоб долити водички в омыватель (улітку) або "незамерзайку" (узимку).
Куди тільки не кидала нас доля - мене й "Ксюшу"! Можна згадати й Селигер, коли спершу я жал 170 км/год по Новоризькій трасі, а потім петляв по "колейным" дорогах Тверской області й повільно повз по ґрунті, обгинаючи ланцюг великих озер, і поїздки на дачу з набитим під зав'язку містким
530-кг багажником і повним салоном, і багатогодинне стояння в московських і підмосковних пробках, у дощ і сніг, жару, туман і непогоду, коли часом виходили з ладу й минали маслом або антифризом круті "мерседеси" і "бумери".
Мене вразило, що стрілка охолодної рідини в найсуворіших умовах завжди перебувала строго посередине, і лише іноді чувся гул вентилятора, що включався, охолодження. Пам'ятаю жахливу пробку на Новій Ризі, у якій догодили ми минулим улітку, відмахавши вже більше 400 км із Селигера.
У повітрі пил і імла, підняте джипами, що стрибають по узбіччях, жару пекельна, те отут, те там машини відтягають на руках. А ми - вентилятор на повну, вікна поплотнее - і нічого, прорвалися, навіть без кондиціонера.
|
